Я вчилась ремеслу живопису 15 років…і чим глибше я пізнавала світ мистецтва, тим більше приходило розуміння, що за його кілька тисячолітню історію було «перемальоване» все.
З’явилась відповідальність за свою творчість, вимогливість до себе – нового художника. І я замислилась на… 10 років. В цей період життя у мене з’явилась сім`я, діти. Я усвідомила, що не існує нічого абсолютно нового в життєдіяльності людини. Відчула свою схожість з усіма на землі, рівно ж як і зі своїми бабусями – селянками. Адже вони так само любили, народжували, плекали, дбали про духовність, вчилися мудрості, шукали своє місце під сонцем, відстоювали його, а щоб позбутися, бодай на час, тягарю кругообігу буденних справ, результати котрих не видно вже за день – брались за художнє ремесло: розписували стіни, меблі, ткали і вишивали, бо розуміли, що лиш мистецтво – вічне.

В народному мистецтві я знайшла абстрактність, експресію, символізм, сміливу стилізацію живої натури, … загалом всю історію мистецтва 20 ст. Я зрозуміла чому художники модерну так захоплювались народними майстрами. Ці художники – втілення чистоти творчості. Вони займались нею, не з практичних міркувань, а лишень тому, що так потребувала їх душа – душа творця.

Я вирішила увічнити українське мистецтво, по–своєму і водночас наслідуюючи. Я використала в сюжетах полотен мотиви української вишивки, килимів, розписів. В процесі – зрозуміла: малювати – для мене найкраща в світі робота . І це – МОЄ РЕМЕСЛО.
Колекція складається з 18 олійних творів, намальованих протягом 2013-2015 років.